5 фільмів для перегляду з дітьми

Зараз у мережі часто пропонують до перегляду фільми, які входять до різних топових категорій: за касовістю зборів показу; за кількостями переглядів; за жанрами, за смислами, які розкривають і т.д. У нас також є такий перелік, правда цілком інтуїтивний, заснований виключно на емоціях та враженнях після перегляду.
Колись читала дослідження, що серед слов'ян візуалів значно більше ніж аудіалів чи кінестетиків. Не знаю, на скільки це відповідає дійсності, але точно те, на що ми дивимося теж нас формує. Ось кілька фільмів зі змістом (окрім прямої їхньої розважальної функції). Психологічні уроки точно отримаєте, якщо процес перегляду буде усвідомленим.

1. "Щоденник невдахи"

Історія про підлітка, якому не щастить. Шкільні перипетії, дружба, смішні ситуації на грані фолу  - все це про межу між страхом бути висміяним і бажанням отримати визнання та зайняти достойне місце серед однолітків.
Українською, на жаль, не знайшла, хоча переконана, що дивилися. Хто знайде, киньте посилання в коментарі, будь ласка.
фільм знятий за книгою і знаючі люди говорять, що вона варта того, щоб її придбати для свого підлітка рецензія на книгу



2. "Земля після нашої ери"

Пригодницька історія виживання на планеті, що зазнала сильних змін. Єдине, що залишається сталим -  віра батьків у своїх дітей. Виявляється, кожен здатен на подвиги, якщо іншого вибору немає. Фільм цікавий для підлітків та ідеально підійде для "хлопчачого" перегляду з татом.
Глянути можна тут














3. "Чаклунка"

Хороший приклад казки, яка розкриває глибинну суть людських вчинків. Історія про фею та відьму в одній (кожній) жінці. Про втрату крил та сили, які їх повертають. Про щиру любов та відповідальність за вчинки. Про помсту і її невідворотний зворотній ефект. 
Дивилися з донькою 5 років. Але все індивідуально.
Посилання на фільм













4. "Бригада М" (або "Місія Дарвіна)

Веселий, драйвовий, захопливий сюжет про побудову ефективної команди. Чим не урок з тімбілдінгу? Всі закономірності працюють незалежно від того звірята це чи дитята, чи дорослі.
Довший час був улюбленим фільмом мого сина. І я розумію чому)))

Переглянути тут












5. "Дім: Побачення з планетою"

 

От тут я вагалася чи взагалі його вказувати. Боротьбу таки програли "Хатіко" , "Зубна фея" , "Попелюшка" та інші достойні фільми. Хтось скаже, що "Дім" засерйозний для дитячого перегляду, невчасний, важкий і можливо буде правий. Все залежить від дитини, котра дивитиметься і від дорослого, який буде поруч, щоб прокоментувати, пояснити, допомогти зрозуміти. Це фільм для майбутнього. А майбутнє формується саме сьогодні у головах наших дітей.
Якісна і болюча документалістика, яка вражає красою відзнятої картинки і глибоким змістом.
Кіно не розважальне, але для підлітків вчасне.
Дім: Побачення з планетою






Згодом викладу добірку мультфільмів. Перевага материнства у тому, що ти можеш дивитися те, на що в звичному робочому ритмі ні часу, ні бажання немає)))

Прокидатися з радістю

Нарешті дійшли руки до передачі, яку записали на місцевому радіо ще в листопаді. Сьогодні зробила для неї ще й відеоряд. Для мене зображення дуже важливі, адже сама візуал. Дуже тішуся, що дотрималася авторського права і всі картинки взяла із спеціальних безкоштовних ресурсів, які дозволяють брати фото без вказування та посилання на джерело. Може також комусь знадобляться:  ось такий і ще такий. 

Сама ж передача присвячена ранковому прокидання і як його організувати без стресів для дитини та її батьків.

Сподіваюся, що стане в нагоді)))

Підсумки року з допомогою арт-терапевтичного малюнку

Новорічна пора - час підбивати підсумки минулого року. Це гарна традиція, адже краще один детальний аналіз, аніж постійне озирання назад. 

Кілька років поспіль мене найбільше влаштовували письмові техніки, іноді звіт навіть викладався в мережу задля зворотнього зв'язку (це теж дуже важливо - побачити, як твій рік із здобутками і втратами виглядає збоку). Зараз навпаки, хочеться камерності, творчості і багато легкості. Малювання - найбільше задовільняє усі ці потреби разом узяті. 

Пропоную й Вам доєднатися, однозначно буде незвично)

Для роботи знадобиться: 

- листок А4 формату;

- олівці (пастель якнайкраще зможе передати кольори) чи фарби (виключно гуаш, акварель буде довго сохнути і порозтікається; виключення для тих, хто любить з нею працювати);

- ручка;

- листок для запису.

Варто пам'ятати, що у нас не художня студія і не малюнок для конкурсу, тому дозвольте собі у цьому процесі бути вільними.

Вправа тематична і налічує безліч варіантів. Пропоную такий, де паралельно малюємо і прописуємо, що і за що відповідає, які символи є відображенням тих чи інших здобутків та успіхів. Рухаємося поетапно.

Малюватимемо новорічну ялинку. 

Інструкція:

Рік складається із 365 днів. У кожному з них є щось хороше, радісне, приємне. Деякі з них сповнені енергії та досягань. Інші - спокійні та розмірені. Ще інші - важкі, можливо неприємні та насичені сумом та тривогою. Ці пам'ятаються найдовше.

Наше завдання зараз спробувати оживити спогади, що містять у собі відчуття перемоги над собою та обставинами, власний розвиток та те, що нового ми зробили цьогоріч долаючи перепони, завдяки чому стали кращими, наповненішими, почали цінувати себе та світ. Вони є і їх багато.

Отож, розпочнемо.

Ґрунт: де росте Ваша ялинка? Який склад землі: чи достатньо там було мінералів, поживних речовин, енергії?

Стовбур: що цьогоріч було Вашим хребтом? Завдяки чому Ви трималися? Що чи хто був основою з якої виростали пагінці справ? Який він: міцний, гнучкий, тонкий чи широкий?

Гілки чи яруси гілок: Що це за сфери Вашого життя (сім'я, стосунки, робота, творчість, здоров'я, розвиток і т.д)? Скільки їх? Тут бажано позначити котрий ярус за яку сферу відповідає. 

Тепер розпочнемо прикрашати, адже це святкове деревце)

Ялинкові прикраси (кульки): це ті Ваші успіхи та досягнення, особливі події та радості. Малюємо їх на відповідних ярусах ялинки. Наприклад, налагоджені стосунки з батьками чи дітьми - на гілочках, що відповідають за сім'ю чи стосунки; вдалий проект - там, де робота чи хоббі і т.д. Цей етап займе досить часу. Не поспішайте. 

Свічки чи вогники: це ті дива, які з Вами траплялися протягом року. Те, що наче не залежало від Вашої волі та зусиль. Це приємності від інших людей чи всесвіту, що справили на Вас сильне враження. 

Гірлянди: це ті емоції, які супроводжували Вас протягом року. Для кожної оберіть відповідний колір. На якому ярусі їх буде найбільше? Які вони? Куди в наступному році варто додоти емоцій, щоб відновити баланс.

Зірка на чубку: те, у що Ви вірили, що Вам осяювало шлях.

Ось тепер дерево готове!. Подивіться на результат і запишіть усвідомлення, ті інсайти, які приходили до Вас під час малювання і зараз, коли дивитеся на результат. Саме вони можуть лягти у фундамент нових звершень.

    

Буду надзвичайно щаслива, якщо у коментарях поділитеся враженнями та своїми малюнками.

п.с.: у якості ілюстрацій до цього допису використано малюнки, що були ласкаво надані їхніми авторами після проведення групи 31.12.15 року. 

З НОВИМ РОКОМ!!!

Лист до Св. Миколая як психологічна техніка

Кожен народ, кожна культура несе в собі прекрасні та ресурсні техніки з яскраво враженим психологічним змістом. Передаються з покоління в покоління і їхні здатності зцілювати, надихати, зміцнювати психологічне здоров'я. Було б лише бажання у звичайній ритуальності побачити глибший зміст та справжню суть.

Минулого тижня саме одну з таких технік ми розглядали з учнями 11-х класів. Було страшенно цікаво почути їхні думки та саркастичні висловлювання щодо доцільності писати лист до Св. Миколая))) Найпоширенішою думкою серед цих уже майже дорослих людей була наступна: "Для чого писати те, що й так не збудеться ще й тому, кого й так не існує?". Ну, все в дусі шістнадцятирічних. Та ми таки спробували розібратися для чого ж робити такі безглузді, на перший погляд, речі.

Отож, що в собі містить ця психологічна письмова техніка?

1. Спробу оцінити власні здобутки та невдачі. Традиційно лист починається із слів вітання та опису власної поведінки. Короткий аналіз року, що минув від минулого свята. Якщо з дитинства вчити малюка осмислювати свою поведінку, помічати закономірності та причини помилок на вході у доросле життя можна отримати цілком притомного і зрілого юнака чи юнку))) Цей спосіб один із тисяч інших, проте чи не з десятки найдієвіших, адже писемне мовлення якісно відрізняється від усного. Більшість дітей дошкільного та молодшого шкільного віку себе переоцінює та нахвалює, але в процесі дорослішання відбуваються цікаві метаморфози із фільтруванням бажаного стану речей та реальності, звідси наступний пункт -

2. Засіб формування адекватної самооцінки. Перевірено на собі та власних дітях))) Приблизно у 10-тирічному віці баланс між тим яким я хочу бути і є насправді вирівнюється. Знання,що цей лист таки прочитають уповноважені помічники Миколая змушує підходити до написання з урахуванням того, що вони, як ніхто інший, добре знайомі зі справжнім станом речей.

3. Формування вміння планувати та проводити градацію власних бажань і потреб. Процес написання чудесним чином відсіює частину просто "хочучок" без яких можна обійтися і залишає саме ті, які вже довгий час знаходяться у рубриці "дуже хочу". Запис власних мрій зустрічається у багатьох психологічних техніках і більшість з них твердять, що це необхідно для їх втілення у життя.

4. Виявлення справжніх внутрішніх потреб. Якщо попередній пункт швидше про матеріальну частину, то тут вже йдеться про особистісні потреби, які іноді також прописуються у листі. Звісно, все залежить від того, яку саме форму листа практикують в родині. У нашій завжди наголошувалося на тому, що варто писати й те, чого потребуєш у ментальному плані - мрії, ідеї, побажання рідним чи собі, які не можливо купити за гроші чи отримати в подарунок, але вони надзвичайно важливі для щасливого життя.

5. Вміння бути вдячним. Звичайні правила спілкування та листування діють й тут. Коли щось просиш треба це робити ввічливо та з вдячністю. Бути вдячним авансом - це непросте вміння)))

6. Посилює віру в чудо (до моменту усвідомлення чиїми руками воно створюється, хоча... місце чуду є у будь якому віці, чи не так?) та створює атмосферу свята та приємного очікування.

7. Зміцнює родинні відносини. Пункт, що зайвих пояснень не потребує, адже ті, хто бодай раз писав лист, чи забирав його з чобітка, а в святкову ніч тихо, щоб не засміятися і не шарудіти обгортками, підкладав біла сонних рідних добре все розуміють й без мене.

8. Вчить умінню отримувати відтерміноване задоволення. Від моменту написання і до фактичного отримання традиційно минає не менше місяця. Ця навичка згодом формує успішних дорослих. Славнозвісний ЗЕФІРНИЙ ТЕСТ гарно демонструє цей механізм.

Зразки справжніх дитячих листів можна глянути тут 

Алгоритм написання:

- привітання

- аналіз власної поведінки

- тіло листа - прохання та бажання

- подяка та сподівання 

пи.си. В процесі осмислення цього матеріалу багатьох знайомих доймала запитаннями про те чи писали і як саме. Виявилося, що багато хто ніколи цього не робив. Дуже шкода..., але поправимо! Дорослі - це діти, що прожили більшу кількість днів, ось і вся основна різниця)))), тому пропоную і заохочую тих, хто цього ніколи не робив - ПИШІТЬ. Пишіть, кладіть в чобіток, вночі самі ж заберіть, або зробіть це новою сімейною традицією в подружжі (виконаєте бажання один одного) і здійсніть хоч щось з переліку! 

Поки я збиралася написати цей допис час невблаганно минав і до свята залишилося зовсім трошки, тож якщо Ви чи Ваші дітки ще не написали свого листа, не баріться!!!

Сила слова

   Слова скрізь і усюди: навколо нас, всередині нас, попри нас, незалежно від нас... І кажуть, що спершу було таки СЛОВО. Сказане чи почуте - не важливо, воно відбулося у просторі і стало його частиною. Чи не відтоді слова стали частиною реальності, яку ж формують і змінюють, надають їй змісту та пояснюють. Хто ми без мови, без сили пояснити свої думки, надати їм образу, матеріалізувати відчуття та емоції?
   Люди залежні від слова. Добре - надихає, вчасне - рятує, мудре - додає сил йти далі, лихе - обтинає крила, зле - множить біль. І яка та межа, що чути, що приймати у себе, що дозволяти собі говорити? Тонка і невидима, як і все важливе у цьому світі.
  Якщо відслідкувати важливість і силу слів відповідно до вікової психології, то помітимо, що не лише слова важать, а й те, хто їх говорить.
    Від народження і до років 6 (поки до школи не підуть) діти найбільше споживають батьківських слів. Чому саме споживають? Бо чи добре говориться чи ні, а все проходить через дитяче серце без цензури, приймається на віру і вважається правдою апріорі. І засвоюються слова дітками також швидко. Якщо мовленнєві "страви" якісні і корисні дитя росте і розвивається, якщо "їжа" шкідлива починаються проблеми із її переварюванням. І як це б не прозвучало, іноді психосоматичні речі у дитячому віці саме від того, що є щось, з чим так важко справитися, що вони осідають у формі хвороби. Така собі побічна дія необдуманих слів і вчинків дорослих.
  З початком шкільного життя на перший план виходить постать вчителя. Він краще все знає, він все вміє, він особливий і займає чільне місце у світі дитини, трошки посуваючи на задній план батьків. Помітьте, не заміщаючи собою і не знецінюючи. Батьки продовжують відігравати найголовнішу роль у житті дитини, але в соціальному плані з'являється ще одна важлива фігура дорослого, чиї слова стають вагомими, сильними, іноді фундаментальними. Саме тому так важливо, щоб перший вчитель був таким, якого хочеться ЧУТИ, чиї слова дають енергію, активність, натхнення, спонукають до звершень і надихають.
  Із раннього підліткового віку особливо цінними є слова сказані однолітками (батьківські і слова вагомих дорослих все ще мають вагомий вплив, якщо вони справедливі і люблячі). Ох, важливі ж ці слова! Друзі - це так потрібно і так необхідно. Завдяки їхнім думкам нерідко відшліфовується самосприйняття дитини та самооцінка. І порада: "Не звертай уваги на те, що тобі говорять твої друзі" вже не проходить, треба шукати слова такої сили, які були б важливими не менше, аніж ті попередньо почуті.
  Приблизно таким чином у нашому житті формується коло людей на слова яких ми зважаємо, які приймаємо без критичного осмислення, лише тому, що сказані вони були важливими людьми. У це коло поступово додаються потужні особистості, публічні особи, мудреці, гуру, святі отці (ну, в кого як), чиї слова по-особливому лягають на душу саме тому, що сказані були такими важливими і мудрими особами. Чим важливіша особа - тим сильніша сила її слова для нас. Чим більше ми влади надаємо цій людині - тим більшим буде її вплив на формування нашого світосприйняття і мислення.
  Поступово дорослішаючи у нас з'являється можливість шукати у собі самому ті потужні сенси, які б надавали сили і підтримки. Чи є ми у власних очах настільки важливими і цінними, особливими, щоб чути уже свої слова, чи є вони достатньо сильними, щоб їм довіряти?
  Зараз у соцмережах гуляє багато крилатих фраз, які приписують дуже різним людям. Точаться суперечки хто це сказав і чи справді тій людині належить та чи інша мудра фраза. У цій полеміці нівелюється сила слова))) Змагаються між собою авторитети, але не сенси.
   Що важливіше: ХТО сказав чи ЩО сказав? Для дітей безумовно важливіше ХТО, а для усвідомлених дорослих?
  Залишається досить цікавим механізм приймання слів. Іноді це відбувається без довіри до себе, але з великою вірою у того хто говорить. Можливо час пошукати у собі ту частину, що може, знає і продукує важливі, СИЛЬНІ СЛОВА. Або принаймні вміє серед мільярдів пропонованих обирати корисні саме для себе, а не ковтати пропоноване, якщо на ньому маркування когось відомого чи авторитетного. Справді не факт, що це його слова. Та якщо вони просто в цілі, то чи варто відмовлятися від них тільки тому, що не впевнені в їх авторстві?
Якщо слова торкаються душі і йдуть на користь, то нехай матимуть й Ваше співавторство)

 

 

Пам’ятка для батьків "Як підготувати дитину до екстрених ситуацій"

(Від моменту публікації цієї пам'ятки у мережу пройшло більше року. Той ажіотаж і відчуття небезпеки дещо спало, але я й досі переконана, що варто знати основні правила дій в екстрених ситуаціях. Розмірене буденне життя не готує заздалегідь до перипетій та складних випадків, а хаос, паніка і поспіх здатні суттєво вплинути на якість нашої поведінки. Українське суспільство довгий час було інфантильним - якщо я в це не вірю, зі мною це не трапиться, але закон життя говорить інше - проінформований, значить озброєний. Є активісти, що ратують за легалізацію зброї, щоб мати змогу захистити себе, та для початку варто б усім озброїтися доступним - знаннями. Є інформація, що у Японії дітей з раннього дитинства навчають правил поведінки під час землетрусів. У США після подій 11 вересня ввели обов'язкові навчання із розпізнавання терористичних дій. Ми сподіваємося на краще, але не знаємо скільки ще триватиме така напружена ситуація у нашій країні. Хто зна, можливо нарешті у наших держустановах також зрозуміють важливість профілактичних заходів, а поки дбаймо про своїх дітей самі.)

                            ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЕКСТРЕНИХ СИТУАЦІЙ

1.Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху  на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.                              

2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси найближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті. Маленьких дітей навчіть чітко пам’ятати своє прізвище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час є потрібною.

3. Домовтеся з дітьми та іншими членами сім’ї про місце, де у разі небезпеки ви будете чекати один на одного (тут звірятися із даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).

4. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте. Зважайте на те як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Чим менша дитина, тим більше ігрового моменту (напр.., імітація гри в хованки). У розмові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.

5. Якщо є пряма загроза військових дій, разом з дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов’язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.

6. Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас із своїми страхами, переживаннями, тривогами будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина задає питання на які у вас немає відповіді або правда не однозначна, не обманюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробите все, щоб максимально вберегти себе і рідних.

7. Пам’ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає, що ви відповідальний дорослий, який має ресурс, щоб справитися із складною ситуацією.

8. У разі виникнення небезпеки дитина також має мати певні обов’язки, звісно відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тваринку, вимкнути телевізор чи ін.). Таким чином ми підкреслюємо її важливість для сім’ї, а також у потрібний момент скеруємо увагу на звичні речі і дії, що у свою чергу підвищить впевненість.                                                                        

9. Будьте готові повторювати свої пояснення про те, як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе – вселяйте впевненість і відчуття безпеки.

Наше, батьківське, завдання – привнести в ситуацію багато усвідомлення що і як робити, надати їй чіткості, а відтак і розуміння як діяти. Це допоможе зняти зайвий стрес і надасть впевненості.                                                                                    

                                                                                         практичний психолог Тетяна Кітчак

Як говорити з дітьми про війну

Вирішила зібрати тут усі свої матеріали, які розкидані мережею.
Це відео, на жаль, все ще актуальне.