Люди залежні від слова. Добре - надихає, вчасне - рятує, мудре - додає сил йти далі, лихе - обтинає крила, зле - множить біль. І яка та межа, що чути, що приймати у себе, що дозволяти собі говорити? Тонка і невидима, як і все важливе у цьому світі.
Якщо відслідкувати важливість і силу слів відповідно до вікової психології, то помітимо, що не лише слова важать, а й те, хто їх говорить.
Від народження і до років 6 (поки до школи не підуть) діти найбільше споживають батьківських слів. Чому саме споживають? Бо чи добре говориться чи ні, а все проходить через дитяче серце без цензури, приймається на віру і вважається правдою апріорі. І засвоюються слова дітками також швидко. Якщо мовленнєві "страви" якісні і корисні дитя росте і розвивається, якщо "їжа" шкідлива починаються проблеми із її переварюванням. І як це б не прозвучало, іноді психосоматичні речі у дитячому віці саме від того, що є щось, з чим так важко справитися, що вони осідають у формі хвороби. Така собі побічна дія необдуманих слів і вчинків дорослих.
З початком шкільного життя на перший план виходить постать вчителя. Він краще все знає, він все вміє, він особливий і займає чільне місце у світі дитини, трошки посуваючи на задній план батьків. Помітьте, не заміщаючи собою і не знецінюючи. Батьки продовжують відігравати найголовнішу роль у житті дитини, але в соціальному плані з'являється ще одна важлива фігура дорослого, чиї слова стають вагомими, сильними, іноді фундаментальними. Саме тому так важливо, щоб перший вчитель був таким, якого хочеться ЧУТИ, чиї слова дають енергію, активність, натхнення, спонукають до звершень і надихають.
Із раннього підліткового віку особливо цінними є слова сказані однолітками (батьківські і слова вагомих дорослих все ще мають вагомий вплив, якщо вони справедливі і люблячі). Ох, важливі ж ці слова! Друзі - це так потрібно і так необхідно. Завдяки їхнім думкам нерідко відшліфовується самосприйняття дитини та самооцінка. І порада: "Не звертай уваги на те, що тобі говорять твої друзі" вже не проходить, треба шукати слова такої сили, які були б важливими не менше, аніж ті попередньо почуті.
Приблизно таким чином у нашому житті формується коло людей на слова яких ми зважаємо, які приймаємо без критичного осмислення, лише тому, що сказані вони були важливими людьми. У це коло поступово додаються потужні особистості, публічні особи, мудреці, гуру, святі отці (ну, в кого як), чиї слова по-особливому лягають на душу саме тому, що сказані були такими важливими і мудрими особами. Чим важливіша особа - тим сильніша сила її слова для нас. Чим більше ми влади надаємо цій людині - тим більшим буде її вплив на формування нашого світосприйняття і мислення.
Поступово дорослішаючи у нас з'являється можливість шукати у собі самому ті потужні сенси, які б надавали сили і підтримки. Чи є ми у власних очах настільки важливими і цінними, особливими, щоб чути уже свої слова, чи є вони достатньо сильними, щоб їм довіряти?
Зараз у соцмережах гуляє багато крилатих фраз, які приписують дуже різним людям. Точаться суперечки хто це сказав і чи справді тій людині належить та чи інша мудра фраза. У цій полеміці нівелюється сила слова))) Змагаються між собою авторитети, але не сенси.
Що важливіше: ХТО сказав чи ЩО сказав? Для дітей безумовно важливіше ХТО, а для усвідомлених дорослих?
Залишається досить цікавим механізм приймання слів. Іноді це відбувається без довіри до себе, але з великою вірою у того хто говорить. Можливо час пошукати у собі ту частину, що може, знає і продукує важливі, СИЛЬНІ СЛОВА. Або принаймні вміє серед мільярдів пропонованих обирати корисні саме для себе, а не ковтати пропоноване, якщо на ньому маркування когось відомого чи авторитетного. Справді не факт, що це його слова. Та якщо вони просто в цілі, то чи варто відмовлятися від них тільки тому, що не впевнені в їх авторстві?
Якщо слова торкаються душі і йдуть на користь, то нехай матимуть й Ваше співавторство)
 |
