1. Спеціаліст має вам імпонувати насамперед суто візуально. Якщо обираєте самостійно, не опираючись на прямі рекомендації, перше враження є досить сильним і впливає на подальше формування контакту. Пам'ятайте, вам дивитись на цю людину впродовж, як мінімум, десяти сесій))) На професійних сайтах у резюме є фото та дані про освіту. Можна зорієнтуватися хоч приблизно.
2. Живі відгуки клієнтів (те, що почули на власні вуха, а не прочитали в інтернеті. Часом маркетингові стратегії важко відрізнити від реального стану справ). Із цим можуть бути деякі нюанси. Психотерапія - інтимна сфера, дуже тонка і не кожен буде про свій досвід кричати на кожному кроці. Проте, якщо пригадати собі ще років з 10-ть тому кількість звернень і те, що є тепер, то мушу сказати - це небо і земля. Делікатно питайте людей, яким довіряєте, хтось та й підкаже на основі власного досвіду.
3. Освіта. Особисто для мене важливим є наявність диплому державного зразка про отримання спеціальної освіти. Це свідчить про те, що людина прийшла в професію усвідомлено і отримала знання не лише про процес терапії та структуру особистості в певному напрямі, але й має тяму в функціонуванні ЦНС, орієнтується у віковій, патопсихології, сімейній і далі по списку. А список не малий.
4. Неформальна освіта. Свідченням цього є усілякі дипломи на стіні кабінету. Не соромтеся питати, про що вони. Психотерапія - динамічна штука. Зупинка у набутті нових знань і навичок прирівнюється до зупинки внутрішнього росту. В ідеалі спеціаліст повинен "сповідувати" певний напрямок в психотерапевтичній практиці, у ньому розвиватися, вдосконалюватися, отримувати власну психотерапію і бути частиною професійної спільноти. Знання про те в якому напрямку працює спеціаліст допоможуть зрозуміти логіку процесу. Наприклад, від психоаналітика годі чекати турбошвидкості, бо він працює із глибокими речами, а от позитивна психотерапія допускає короткотермінову роботу.
5. Добре щоб спеціаліст був офіційним членом професійної спільноти. Це гарантуватиме вам, що він працює відповідно до Етичного кодексу, або ж принаймні будете мати на це надію) Також це свідчить, що людина отримує постійну професійну підтримку на інтервізійних і супервізійних зустрічах (такі спеціальні збіговиська, де психотерапевти звіряють внутрішні професійні компаси і розглядають складні випадки). Серед найбільших і давно діючих в Україні це УСП (українська спілка психотерапевтів). Ця організація має осередки по областях і регіональні сайти. Можна погуглити. Правда, тернопільський давно не оновлювався і там не всі спеціалісти представлені. Будемо це виправляти) Також при них діє Етична комісія, яка має право розглядати сумнівні випадки допомоги.
6. У розмові з психотерапевтом вам має бути комфортно. Комфортно не означає легко і просто. Комфортно - це коли ви розгнівались чи засмутились і можете про це вільно сказати своєму терапевту. Комфортно - це можливість говорити про власний біль і страждання. Комфортно - це про довіру та впевненість, що він тут і зараз бачить вас і чує, розуміє, що і про що ви говорите і про що мовчите. Мовчати теж може бути комфортно)
З ним не страшно увійти в потаємні двері, що ведуть до забутих спогадів і важких переживань.
7. Місце, де відбувається сесія. В ідеалі це стаціонарний кабінет. Спеціалісту теж має бути зручно, а "власна" територія дозволяє бути спокійним та зосередженим на клієнтському процесі.
Абсолютно нормально, якщо з першого разу ви не знайшли свого спеціаліста. Іноді люди говорять, що спробували працювати із психологом, але психотерапія чомусь не допомагає. Звісно, що причин цьому може бути безліч, але перевірте себе ще й на таку - може людина була не ваша? І ще, хороший психотерапевт знає, що так буває і не образиться на вас)
п.с. про такі речі як конфіденційність та безпека навіть не говорю, бо вони мають бути апріорі, якщо спеціаліст не готовий їх вам забезпечити - це не спеціаліст.
