Сучасні тенденції і рівні психологічної допомоги в суспільстві

Урбанізація життя людей та високий рівень вимог до особистості не лише у професійній, але й у сімейній, міжособистісній, економічній сферах висуває ряд специфічних задач для особистості з якими їй доводиться зустрічатися щодня. Великий рівень навантаження та напружений темп не завжди дають можливість швидко та якісно відгеаговувати ситуації, знаходити оптимальне рішення. Саме тому поруч із класичною психотерапією з'явився ряд відносно нових допоміжних професій, що дозволяють зосередити увагу на актуальних труднощах та проблемних ситуаціях з якими зіштовхується людина у своєму повсякденному житті та в короткі терміни знайти їм вирішення. 

Психологічне консультування є одним із напрямків допомоги, що спрямоване на вирішення життєвих психологічних проблем. У іноземній літературі порушено важливу проблематику делікатно тонкої межі між трактуванням поняття «психологічне консультування» та «психотерапія». Один вид допомоги іноді непомітно долає межу і переходить в інший, зрештою як і людина, що проживає болючі труднощі наче знаходиться на рубежі між звичайними турботами та фіксованими тривогами, які вони викликають. Саме тому, для чіткості розуміння предмету роботи варто визначити, що саме ми вкладаємо у поняття психологічного консультування. Розгорнуто опишемо цей вид психологічної допомоги у наступному параграфі, а поки зосередимося на відносно нових тенденціях у сфері допомоги при збереженні ментального здоров'я.

Найбільшої популярності в останні роки набирає коучинг - напрям, що виник у 70-і роки минулого століття і бере свій початок із психології спорту, тренерства та гуманістичної психотерапії. Основна концепція якого лежить у спрямуванні особистості до всебічного розвитку та вмінні ставити власні цілі та досягати їх із найкращими результатами для підвищення якості власного життя. На теренах нашої країни цей вид психологічної допомоги лише набирає обертів та швидше знаходиться на етапі свого становлення, а не розквіту.  
Якщо коучинг швидше тяжіє до психотерапевтичних напрямків із схожим розумінням процесу та відповідальності клієнта за прийняті чи не прийняті рішення, то наступна тенденція надання психологічної допомоги знаходиться швидше на межі між психологічними підходами врегулювання конфліктів та юридичними способами регуляції господарських спорів.  Медіація - це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. На відміну від формального судового чи арбітражного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не приймає рішення за них.

Як ми бачимо, динаміка життя провокує експертів та носіїв знань з психологічних способів реагування ставати більш гнучкими та виходити із закритого простору терапевтичного кабінету. Мабуть, саме через це необхідно розрізняти ті рівні на яких може і повинна надаватися психологічна допомога. Якщо описані вище тенденції поєднують у собі кілька рівнів допомоги, то варто знати які ж саме вони бувають. Отже:

Рівні психологічної допомоги

1. Психологічне просвітництво.

У час розвитку інформаційних технологій наукова література та інформація припинила бути закритою та важкодоступною. У всесвітній мережі Інтернет та на книжкових плицях легко знайти потрібні дані з різних галузей науки навіть не володіючи певним спеціальним кваліфікаційним рівнем. Психологія далеко не виняток. Більше того, зрозумілість мови та переживань (адже ця наука якраз і пояснює механізми та закони функціонування кожного з нас зокрема і суспільства загалом) робить психологічні знання популярними і швидко поширюваними. Відповідно роль спеціаліста (психолога, психолога-консультанта, психотерапевта) уже не зводиться до самого тлумачення фактів загалом, а швидше полягає у проясненні предметності певних закономірностей, які відбуваються саме з тим клієнтом, що звернувся з таким запитом в індивідуальну роботу чи/і як реагування самого психолога на певні явища в суспільному житті (умовно це можна назвати «потреба у просторі»). Форми роботи спеціаліста на загал: лекції, тренінги з конкретної теми, майстер-класи, інформаційні відеоролики, інфоповідомлення чи блогові записи у мережі і т.д.
2. Психодіагностика.

Психологічна діагностика рідко виступає самостійним предметом зацікавлення як клієнта так і професіонала із ряду логічних причин, адже знати «що? і чому?» не знімає питання «що робити?». Як правило, це лише етап фільтраційної роботи на якому є пред’явлення певних симптомів чи скарг, що можуть бути показниками різного роду проблемних ситуацій. Дослідження дозволяє виявити та сформувати певну гіпотезу та спланувати рух психотерапевтичного чи консультативного процесу. Певні діагностичні моменти є на кожній сесійній зустрічі з клієнтом навіть у тривалій роботі.

3.Психологічна корекція

Цей рівень допомоги може виступати як самостійним видом так і бути частиною більш глибших рівнів, таких як психологічне консультування та психотерапія. На основі психодіагностичного висновку при потребі складається програма корекції певних психічних функцій чи поведінкових реакцій. Вона може проводитися як самостійний вид роботи кваліфікованим психологом, або ж бути інтегрованою у процес консультування чи психотерапії, якщо у цьому є об’єктивна потреба.

4. Психологічне консультування

Найпоширеніша форма професійної допомоги, яку може надати психолог у відповідності до Законодавства України. Вище описані нові тенденції, як коучинг та медіаторство, що мають багато спільного саме з психологічним консультуванням, проте не є закріплені у правовому полі. 

Для психологічного консультування характерна робота з актуальною проблемою клієнта і включає в себе усі попередні рівні від просвітництва (професійні інтенції, тлумачення, прояснення і т.д), психодіагностика (вербальна чи/та тестова) та психокорекція (якщо є запит або об’єктивна потреба). Основні правила та вміння професіонала на цьому етапі: налагодження контакту, безоціночне сприйняття та судження, активне слухання, чутливість до емоційного світу клієнта, делегування відповідальності за прийняті рішення клієнту, вміння «бачити» закономірності і т.д. Для цього спеціаліст використовує різноманітні техніки та методики в залежності від школи у якій він консультує чи використовуючи еклектичний підхід. Як правило, використання технік є специфічне у руслі підходу та індивідуальне, як відповідь на особливість індивідуальності клієнта та його актуальної ситуації. Тривалість такої робити є невеликою і сигналом до припинення роботи є вирішення запиту клієнта.

5. Психотерапія

Глибинний рівень психологічної допомоги. Характеризується роботою не з ситуаційною проблемою, а з стійкими відчуттями, що приносять клієнту страждання та заважають повноцінно жити. Основа роботи спеціаліста – прийняття клієнта, пошук ресурсу, простір спокою та розкриття. Якщо на рівні консультування активність спеціаліста доволі висока, то на рівні психотерапевтичної допомоги тлумачення та планування дій поступаються місцем можливості віднаходження емоційних закономірностей та перепроживання в безпечних умовах емоційно «заряджених» подій. Тут йде робота на рівнях не лише актуального конфлікту, але й на внутрішньому та базовому. Психотерапія дозволяє гармонізувати та відбалансувати певні сфери самосприйняття клієнта і, як результат, дозволяє наповнити життя новими сенсами, або утилізує чи трансформує ті, що змушують людину страждати. 

п.с. уривок із міжсесійної контрольної роботи базового курсу "Позитивної Психотерапії"