Втрата або історія одного стосунку

Цей допис проситься на світ протягом тривалого часу. Він цінний для мене своєю реальністю та відчуттям засвоєного життєвого уроку. Можна багато знати чи вміти раціонально пояснити теоретичні постулати, але лише проживаючи певні моменти можна досягти глибинного усвідомлення.

Знайомтеся - це Момо. Згідно напису на етикетці це волооке створіння - мавпочка капуцин, а по факту - улюблена іграшка маленької дівчинки з якою вона була довгий час нерозлучна.

Може здатися, що це історія про іграшку, проте це не так. Ця розповідь про любов.


Момо з'явився у неї випадково. Хтось приніс його в якості подарунку на друге день народження і він одразу вибився у лідери забавок. Його довгий хвіст, наче вмисне був пристосований для носіння і тягання, а смугасте забарвлення вдало маскувало бруд від частих падінь на землю. Він спав у дівчинки в ліжку, дбайливо вкритий ковдрою, а коли приймав регулярні ванни, то сушився феном дуже швидко, щоб не розлучатися на довгу самотню ніч. Момо ходив у садок і їздив до бабусі. Він відпочивав в Карпатах та справно супроводжував дівчинку на масаж. Він був поруч завжди і усюди швидких три роки. Щасливі роки довгими ж не бувають і у кількісних показниках щастя виміряти складно. Завжди буде не достатньо...

Це трапилося п'ятого літа. На той час дівчинка трішки підросла і у арсеналі її найкращих плюшевих іграшок з'явилися й інші персони. Звісно не такі важливі і не так дбайливо доглянуті, та все ж. Сім'я поїхала на море, а він залишився вдома. Так усі думали. Так усі дівчинку переконували, бо достеменно ніхто не був певний коли і як саме Момо випав з їх поля зору. Так усі сподівалися. Приїхавши з відпустки почали сімейні ретельні пошуки. Активно передивилися усі закутки вдома, у бабусь, розпитали усіх у садку. Друг зник. Ніхто не міг повірити, що це назавжди і ще впродовж довгого часу (місяці три) робили спроби його повернути: згадували місця, де ще не шукали, питали людей, які ймовірно могли щось знати. Батьки розуміли, що це кінець, але дівчинка не могла змиритися. Вона вірила. Ні, швидше сподівалася...
Минув рік, але почуття нікуди не зникли. Час від часу малючка згадувала про Момо і фантазувала про те, де він може бути. Її не влаштовували варіанти про інший затишний дім, про іншу дівчинку, яка його любить. О, ні! Хтось підступний забрав її улюбленця, або ж хтось підступний знайшов її улюбленця і не повертає. Вона часто бігла у відділ м'яких іграшок у супермаркеті і роздивлялася ту ж серію пухнастиків з великими очима. Часом там були момики. Вона притискала їх міцно до грудей і сумно повертала на полицю.
Батьківське серце скроєне за особливими лекалами. Воно прагне будь що втерти сльози і вгамувати смуток. І коли дівчинка почала говорити, що проситиме святого Миколая, щоб він повернув її згубу, просто не витримали і пообіцяли на день народження таки подарувати нового Момо. Вони довго думали, чи не дозволити зробити це святому, але раціональність перемогла. Не все втрачене можна віднайти, але можна замінити.

Момо повернувся?! І так, і ні. Повернувся хтось дуже схожий на нього. Батьки наївно вважали, що купили абсолютно точну копію, але донечка знайшла багато відмінностей, занадто багато, щоб вважати його справжнім. Так вдома з'явився інший Момо.
Вона ним грається і любить його, але часто говорить про те, як би було класно, якби рідний Момо повернувся.

Психологи виділяють досить чіткі стадії переживання втрати:
1. Шок
2. Заперечення
3. Гнів
4. Сум
5. Прийняття

Вони різні за тривалістю і силою у різних людей. Вони не обов'язково послідовні. Попередні етапи, які вже здавалися пройденими, можуть знову повертатися і коли наступить п'ята стадія ніхто з певністю не скаже.
Якщо бути досить уважним, то можна у цій, здавалося б дитячій історії, знайти ці стадії. Помилково вважати, що діти нічого не знають про втрати. Помилково вважати, що хтось може "вилікувати" від втрати чи замінити втрату іншим об'єктом.
Наші емоції цікава штука і пояснюй їх як заманеться: чи то гормональним фоном, чи мозковою активністю, чи проявами душі, факт залишиться фактом - вони неймовірні і дуже цінні! Навіть ті, які за своєю силою (гнів, сум, розпач, сором і т.д.) важко даються до проживання.

Ця історія про любов. Про те, що діти не табула раса у емоційному плані. Про те, що втрати бувають дуже різні і ось такі наче "несправжні" готують ґрунт та є схемою для проживання інших, різних за силою, впродовж життя. Ця історія про те, що усі ми маємо свою історію, яка складається з ось таких моментів, які не завжди фіксуються дорослими. Та що там дорослими, самі про них не пам'ятаємо свідомо. Але схема залишається.
І це дає добру надію на можливість самозцілення.

Дівчинка любить різні іграшки, але пам'ятає про першу улюблену. Вона дала батькам безцінний урок невідворотності певних моментів, але й віру у силу їх долати, розуміти та приймати. І жити далі.

Відгук на дитячу книгу "Що таке смерть?" Ейтана Борітцера

Мені подарували книгу. Дуже гарну і цікаву, неймовірно потрібну і трохи дивну книгу. У кожного з нас є люди, які вміють зробити приємність, що буде не зрозуміла більшості, але потрапить просто в ціль вашої потреби чи зацікавлення. Тому дякую Тобі ще раз)))
"Що таке смерть?" Ейтана Борітцера від видавництва "Чорні вівці" притягувала мій погляд та цікавість уже давно. Це питання із серії найскладніших, та що вже там, таки найскладніше, яке діти ставлять дорослим очікуючи не просто на пояснення, але й заспокоєння піднятих страхів. Мова написання легка і проста, така, якої потребують дітлахи. Простими словами про складне, то девіз автора, і, як на мене, ціле мистецтво. Глобальність таких речей піднімають у нас пласт вірувань, уявлень, знань, які не завше легко проговорити без спеціальних термінів. У цій книзі все не так. Чітка і доступна мова викладена чіткими реченнями. Є посилання на різні релігійні уявлення, що дозволяє не просто знайти відповідь потрібну саме тобі, але й розширює уявлення про різність людей та їхніх вірувань.
На який вік розрахована? Важко відповісти. Мені було цікаво, хоч я й не дитина вже дуже давно) Так мені здається, що для нашого простору (пострадянського) тема смерті майже як тема сексу - табуйована і нашарована власними та колективними страхами. Ми всі діти за сприйняттям певних питань. Цікавою буде точно для батьків, які зможуть принаймні зорієнтуватися і морально підготуватися до таких тем у розмові з дитиною. Нагадаю, усвідомлення конечності життя приходить приблизно у віці від 5 до 7 років (віковий діапазон може коливатися; рідше в бік молодшого віку).
Важливо, книга позбавлена драматизму та трагізму, хоча й немає відчуття наче нівелює важливість піднятого питання.
Хороші ілюстрації.
Є текст, як українською, так і мовою автора - англійською.

Список книг про ЦЕ

ТУТ  обіцяла список книг про ЦЕ для батьків від філолога та лінгвіста Ольги Гавури. Книг, які торкаються делікатної теми та дозволяють детальніше розібратися у тому,  як та про що саме говорити із дітьми.

Мейснер Кароль. Звідки беруться діти? Як розмовляти з дітьми про передавання життя / Пер. з пол. - Львів : Свічадо, 2005. - 40 с.

Августин Юзеф. Сексуальна інтеграція : путівник для пізнавання і формування власної сексуальності / Пер. з пол. - Львів : Свічадо, 1999. - 200 с.

Мак-Давел Джош. Ні! Допоможи своїй дитині подолати сексуальний тиск / Пер з англ. - Львів : Свічадо, 2005. - 164 с.

Брюкнер Генріх. Чи ти вже думаєш про любов? // Бібілотека журналу "Однокласник" - № 10 (24). - Вересень. - 1991. - 13 с.

Мейл Пітер. Звідки я знайшовся / Пер. з англ. - Київ : Відродження, 1993. - 42 с.

Юдін Георгій. Звідки беруться діти / Пер. з рос. - К. : Ред. газ. "Вісті Центр. спілки спожив. т-в України", 1994. - 16 с.

Твоє тіло - цікавий механізм: Наук.-пізн. видання для дітей / Упоряд. Х.А. Йовна; худ. М.І. Качур. - Ужгород: ІВА, 2000. - 72 с.

Як Я народився / Переказ Євгена Литвиненка за мотивами творів зарубіжних письменників. - К. : ПВП "Задруга", 2006. - 36 с.

Відверта розмова про "це" / Пер. з ісп. - К. : Країна мрій, 2006. - 208 с.

Мередіт Сьюзен. Як я дорослішаю. Що зі мною відбувається? - К. : Перо, 2009. - 48 с.

Суханов Святослав, Орлова Євгенія. Сексуальна енциклопедія для підлітків. - Х. : Основа, 2008. - 91 с.

Стаємо дорослими. Про сексологію дітям. - Х. : Пегас, 2009. - 64 с.

До 16 і старшим. Популярна сексологія для підлітків. - Х. : Пегас, 2008. - 112 с.

Перелік підліткових художніх книг, які по-різному говорять на табуйовану тему: цнотливо, сміливо, відверто, щиро...

Роздобудько Ірен. Арсен. - К.: Грані, 2012. - 224 с.

Павленко Марина. Русалонька з 7-В, або Прокляття роду Кулаківських. - Вінниця: Теза, 2005 (2011, 2012). 

Павленко Марина. Русалонька з 7-В та Загублений у часі. - Вінниця: Теза, 2007 (2011).
Павленко Марина. Русалонька з 7-В. В тенетах лабіринту. - Вінниця: Теза, 2011. -
Павленко Марина. Русалонька з 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу. - Вінниця: Теза, 2008 (2011)

Думанська Оксана. Спосіб існування білкових тіл (у перевиданні - "Школярка з передмістя"). - Львів : Світ дитини, 2008.
Думанська Оксана. Дитя епохи. - Львів : Літературна агенція "Піраміда", 2009. - 118 с.

Лущевська Оксана. Друзі за листуванням. - Львів: «Видавництво Старого Лева», 2011. - 192 с. 

Лущевська Оксана. Найкращі друзі. - Львів: «Видавництво Старого Лева», 2012. - 176 с. 

Сайко Оксана. Новенька та інші історії. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2012. - 192 с.

Традиції сім'ї - тягар нав'язаної звички чи єднальне коло?

Пропоную дати відповідь на питання кожному із тих, хто це читає.  Десь собі на листку (коментарі тут лиш для найсміливіших) продовжіть речення. Намагайтеся відповідати швидко і чесно, лиш так можна отримати справжність думок.

Моя сім’я дає мені…

У колі своїх рідних я відчуваю…

Мені добре, коли вони…

Батьки дають мені…

Я цінний для сім’ї, бо…

Уже з отриманих мовленнєвих конструкцій можна дізнатися власне налаштування до сімейних традицій та цінностей, що передавалися вам безумовно.

Пропоную ще одну діагностичну вправу «Сімейне послання».
Автора вказати не можу, адже то ще із студентських років, на котромусь із семінарів із сімейки, було взято у свою скарбничку.

Інструкція:

Для роботи необхідні будь-які олівці і аркуш паперу.

 На кілька хвилин спробуйте розслабитися, закрийте очі і пригадайте які-небудь події чи епізоди пов’язані з минулим, з віком приблизно 10-11 років або трохи молодшим. Згадайте період, який був найбільш стабільним і врівноваженим, згадайте тих людей, які оточували вас в дитинстві саме у той вік, згадайте яскраві ситуації, переживання, взаємовідносини, почуття.

1.       Випишіть у стовпчик усіх учасників минулих подій, яких пригадали.

2.       Кожному з них присвойте свій символ.

3.       На аркуші паперу намалюйте ці фігури у відповідності до взаємовідносин між людьми, яких вони позначають (відстань між ними та позиції розташувань).

4.       Позначте ті почуття, які були до цих людей у тому віці.

Лише коли все намалюєте та пропишете, можна переходити до аналізу.

Коло – м’якість, неконфліктність, згладжування.

Прямокутник – стійкість, опора, вагомість.

Трикутник – більш агресивна фігура, енергійна, конкурентна.

Квадрат – стабільний, стійкий, надійний.

Важливо визначити ті почуття, які виникли у відносинах із значущими людьми:

-          тривога, ризик страх;

-           заздрість;

-           гнів;

-          пригнічення, розгубленість.

Це ті почуття, які є сигнальними  і на які варто звернути увагу. Якщо їхня зарядженість висока (сила емоцій) – це може бути показом для пропрацювання з психологом на індивідуальних сесіях.

Любов, дружба, цікавість, жаль, спокій, стабільність – безумовні почуття, з приводу яких можна не хвилюватися.

Іноді трапляється так, що символ обраний для певної  людини суперечить першопочатково прописаним почуттям. Така суперечливість може бути не лише на папері, а й у сприйнятті.

Лише тепер, переглядаючи написане та намальоване, можна визначити яке саме сімейне послання ви отримали:

«використовуй людей»

«встановлюй взаємозв’язки між різними людьми»

«будь миротворцем»

«без мене ці люди не функціональні»

«мені доведеться боротися із залежностями протягом всього життя»

чи ін.

Пам'ятайте, що отримана інформація є лише орієнтиром і вказівником на шляху до покращення стосунків та розуміння себе у контексті сімейних відносин. Наступні дні є прекрасною можливістю поновити ресурс духовності та родинності. Пам'ятайте, що можливо і важливо у спілкуванні з родичами втримати баланс)))

Веселих Вам свят та смачної паски))) З прийдешнім Воскресінням Христовим! Нехай мир і злагода будуть у Ваших серцях та домах!!!

Відверта розмова про «це» або як говорити з дітьми про секс

Якщо задати у будь-якій пошуковій інтернет-системі запит: «Як говорити з дитиною про секс», отримаєте безліч дуже корисних порад та реальних життєвих історій про те, як слід і як не варто починати таку бесіду. Зрештою, українською мовою такого матеріалу однаково не так багато, як іноземними, проте наче все, що можна на цю тему сказати уже сказано. Іноді, трапляється новий, свіжий погляд з не звичного боку на цю тему (як от наприклад тут http://heromother.livejournal.com/241900.html і виникає велика спокуса просто перекласти вже готовий та по-справжньому сильний текст). Однак не все так просто. Щось зупиняє. Коли приходить розуміння того, що якщо мене, людину, яка працює з дітьми і з батьками, маму двох власних малят із якими стосунки довірливі та дружні, зупиняє оте примарне і не окреслене «щось», то тема далеко не така однозначна і пропрацьована, як може здатися на перший погляд.

В усіх книгах, статтях про виховання важлива роль надається формуванню довірливих відносин із дітьми. Це основа. Відчуття того, що у будь-який момент і з будь-яким питанням дитина може прийти до батьків дає їй колосальну підтримку і впевненість. І вони приходять, і запитують. Несміливо просять пояснити про зміни у тілі, дорослішання, про статевість і секс. Принаймні намагаються розпитувати, допоки не зустрінуться із розгубленим чи осудливим поглядом, сплутаним поясненням, намаганням перевести розмову на щось інше, більш безпечне, більш зручне. Очевидно, іноді самим батькам бракує розуміння і вміння вибудувати відкритий діалог “про це”. Нижче наведено приблизний алгоритм побудови такої бесіди.

Розпочинати варто ось з цього:

1)    Власна готовність до відвертої розмови.

Зазвичай нас зупиняє сором. Можна глибоко зануритися у природу цього почуття: шукати його коріння у системі радянського виховання; посилатися на певні релігійні постулати; сімейні традиції тощо, а можна одразу визнати, що воно просто є, незалежно від причин виникнення, і однаково активно на нас впливає. За соромом, як правило стоїть страх. Його природа також досить різноманітна, але є те, що об’єднує всі його форми – невідомість. Здається, що коли дитина приходить до дорослих з питанням про секс, вони миттю перетворюються на таких самих дітей, для яких розмови «про це» все ще табу.  Секс як практика відомий майже усім дорослим, за малим відсотком винятків, проте лиш одиниці можуть говорити про нього з гідністю. З’являється велика кількість питань: які слова підібрати? а що, власне говорити? з чого розпочинати? як вірно дозувати інформацію, щоб не викликати непотрібну цікавість невідповідну до віку? Звідси наступний крок.

2)    Термінологія. Означте, які назви статевих органів ви готові вживати в розмові.

Для чого визначатися, адже є певні літературні назви, які достеменно відображають суть? Що ж, мабуть саме так і повинно бути, проте чи відомі вам випадки, коли мама йдучи купати свого двохрічного сина примовляє: «Ходімо, помиємо пеніс і яєчка»? Зрештою, уявляю собі те здивування, якби таки почули. Незвичність для слуху цих літературних назв не лише підкреслює інтимність теми, але й свідчить про високий рівень інфантильності у мові, який виправданий у повсякденному спілкуванні з дітьми, проте неприйнятний між дорослими людьми. Жінка, яка на прийомі у гінеколога не може вимовити назву органу який турбує, викликає сум, а це відбувається значно частіше, ніж можна собі уявити. У нашій мові є безліч синонімів для позначення різних предметів і явищ, ось приблизно так і варто познайомити дитину із термінологією – як синонімічним позначенням того ч іншого органу. Так ви принаймні будете впевнені, що ваша дитина чула і розуміє це слово.

Інший бік медалі. Ні для кого не є таємницею, що кількість вульгаризмів для позначення найінтимнішого процесу просто зашкалює. Ймовірність того, що дитина почує і візьме для користування саме такі слова надзвичайно висока, адже їх вона принаймні чує у колі однолітків, які на відміну від батьків не соромляться про це говорити. Що відбудеться у такому випадку? У свідомості на довгі роки закарбовується відчуття, що секс – це щось низьке і грубе, до чого можна ставитися зневажливо та легковажно, а інтимні частини тіла є меншовартісними. Якщо з якихось причин батьків такий варіант влаштовує, розмов з дитиною можна уникати й надалі.

З готовністю та термінологією визначилися, тепер наступне питання:

3) Коли і як починати таку розмову?

Оптимально – до активного початку віку «чомучки», а це приблизно від 3 до 5 років. Отож, до цього часу у батьків уже має бути готове приблизне уявлення, як реагувати (міміка та вираз обличчя тут також мають неабияке значення) та що власне казати якщо спитає. Очевидно, що інформація повинна бути дозованою та відповідати віку дитини. Для трирічного маляти, яке питає звідки беруться діти може бути цілком достатньо простої фрази: «Народжуються» (забудьте про капусту і лелек, виховання казкою – це прекрасно, але не у цій сфері); для семирічної: «Спеціальні клітини з тіл мами і тата зустрічаються, зливаються в одну і таким чином зароджується нова людина, яка росте у мами в животику до того часу, аж поки не народиться». Ключові слова тут «спеціальні клітини», саме про них далі почне розпитувати дитя. Ось тоді говоримо, що вони є тільки у дорослих людей і заводимо мову про етапи дорослішання тіла. Це необхідно для того, щоб запобігти формуванню у дитини хибного уявлення та страху, що у неї теж уже можуть з’явитися діти. Знову ж, добре думаємо про мету розмови: якщо вона суто ознайомлююча, то цього буде досить, але якщо вирішено закладати і певний моральний фундамент, то варто наголосити ще й на почуттєвій сфері відносин між чоловіком і жінкою (кохання, повага, рівність і т.д.)

Десь між 7-ми та 10-ма роками може виникнути найбільш незручне для батьків питання: «Як?» Повертаємося до пункту два. Тут без термінології вже не обійтися. Допоможе також спеціальна дитяча література (див. перелік нижче). Хороша і якісна книга може виступити прекрасним посередником у розмові, та лише посередником, а не замінником.

Що робити коли дитина не запитує і не виявляє цікавості до цієї теми. Знову ж, задаємо собі питання про те, а яка мета нашої розмови: розповісти про фізіологічні зміни, які рано чи пізно таки відбудуться з нашою дитиною і тим самим дати їй впевненість, що все гаразд і все відбувається саме так як треба (тут йдеться: для дівчат - про місячні, для хлопчиків – про полюції і вторинні статеві ознаки); навчити цінувати інтимність і вміти відстояти себе при спробі насилля; розповісти звідки з’явиться молодший братик чи сестричка, якщо очікується поява нового члена сім’ї; встигнути поговорити з дитиною першим, поки це не зробили замість вас і не надали інформацію з якою ви не згідні та ін. Отож, якщо знаємо для чого вам ця розмова, то вибрати  вдалий момент, щоб її розпочати, підбирати слова і спрямовувати її у потрібний напрям стане значно легше.

І трохи про неуникні закономірності. Декілька років тому у книзі «Плідність: дар і завдання» я зустріла поняття «чистого поля», яке найкраще ілюструє те, звідки беруться наші сумнівні уявлення про секс та інтимні відносини. До часу поки ми не зустрічаємося з новою інформацією  у свідомості є так зване вільне, чисте поле і все, що першим його заповнює сприймається нами як істина. Чисте поле існує в людини також і в статевій сфері. Ким і якими уявленнями воно буде заповнене у свідомості наших дитини залежить лише від нас.

п.с. у наступному дописі викладу перелік літератури, яка допоможе при розмові. Список книг впорядкований філологом-лінгвістом Ольгою Гавурою.

п.п.с. дана стаття була надрукована минулоріч у психологічному журналі "Експеримент"

"Людина під дощем" - психодіагностична графічна методика

Труднощі у нашому житті річ повсякдення й неминуча. Щодня ми зустрічаємося із подіями різної складності, які вимагають нашого реагування. У кожного з нас є власна стратегія подолання неприємних, іноді навіть конфліктних ситуацій, проте не кожен знає, яка саме.

Існує три види інстинктивного реагування, які умовно можна назвати наступним чином: «бий» - стратегія нападу та активного захисту; «втікай» - стратегія втечі з конфліктної ситуації, її уникнення; «завмирай» - наче зависання і неможливість опиратися. У залежності від складності ситуації ми звертаємося до котроїсь із цих моделей. Проте одна з них є домінуючою і часто ми самі не здогадуємося котра.

Методика спрямована на діагностику сили Его, здатність людини переборювати труднощі. Також можна виявити внутрішні ресурси і особливості захисних механізмів.

Інструкція:

На листку А4 пропонується намалювати людину. По завершенні на іншому листку того ж формату потрібно намалювати людину під дощем.

Під час діагностики іноді часто лунають запитання: чи це має бути та сама людина? Чи можна малювати портрет чи обов’язково постать? Чи достатньо схематичного зображення силуету? В класичному варіанті цієї методики додаткові дані з приводу того що і як малювати не надаються. Просте в умовах масового тестування (напр. шкільний колектив) варто наголосити на індивідуальності кожного малюнку і тому, що правильний варіант зображення у кожного свій. Під час індивідуального тестування всі висловлювання клієнта записуються і можуть бути проаналізовані в контексті ситуативної та довготривалої роботи.

Інтерпретація результатів проводиться у співвідношенні двох малюнків, їх якісному аналізі. Важливими є усі висловлювання клієнта, його емоційне відношення до намальованого, його враження і відчуття під час малювання.

При аналізі малюнків варто користуватися наступними положеннями:

-       Враження від намальованого. Суто емоційне сприйняття без аналітичних спроб. Так, наче розглядаєте картину на виставці. Це допоможе відчути настрій та стан клієнта.

 Емпатійний рівень.

  Важливо сприймати намальоване як цілісну картину. Пропонується клієнту спробувати «увійти» в малюнок, щоб провідчувати у якому стані чи настрої знаходиться персонаж, як він себе відчуває, чи має сили та ресурси боротися з труднощами, чи спокійно й адекватно сприймає дану ситуацію, розуміючи, що це звичайне природнє явище.

-   Лише після цього можна перейти до аналізу всіх специфічних деталей з точки зору логіки, опираючись на основні положення інтерпретацій.

Інтерпретація

Зміни в експозиції

При порівнянні цих двох малюнків можна відслідкувати суттєві відмінності між ними. Якщо зображена людина, яка йде чи втікає від дощу, то це може символізувати життєву стратегію втечі від труднощів чи неприємностей. Також суттєву роль тут грає зменшення розміру фігури.

У випадку зміщення намальованої людини у верхню частину малюнка, можна вважати, що людина схильна «відриватися» від реальності, до втрати опори під ногами.

(З практики. Варто у даному випадку робити поправку і на вік клієнта. Для підлітків така «втеча» у фантазування є одним із механізмів захисту, що зумовлений віковими нормами. У дорослого клієнта, особистісна структура, якого вже є сформованою ми можемо говорити про не адаптивні форми реагування – фантазування, надлишкового оптимізму, який іноді невиправданий.)

Розташування фігури в профіль або зі спини вказує на бажання відгородитися від світу, тенденції до самозахисту.

Зображення, що розташоване внизу листка, може свідчити про наявність депресивних тенденцій, почутті беззахисності.

В інших положеннях при інтерпретації варто опиратися на класичну графічну методику «Людина».

Зміни самої фігури людини

Збільшення розмірів фігури часто спостерігаються у підлітків, які мобілізуються при появі труднощів, стають сильніші і впевненіші.

Зменшення фігури може вказувати на потребу захисту і піклування, виникає бажання перекласти відповідальність за власні рішення на плечі іншої людини. Люди, що малюють фігури зменшеного розміру зазвичай соромляться проявляти свої почуття і виявляють схильність до стриманості та навіть деякого гальмування у взаємодії з людьми. Вони піддаються депресивним станам в результаті впливу стресу.

Зображення людини протилежної статі може вказувати на спосіб реагування у стресових подіях, який більш притаманний людям з найближчого оточення клієнта. Так, хлопець чи чоловік, може прослідкувати поведінкові патерни, що належать матері чи бабусі і є типовими й для нього. Дівчинка чи жінка, на виховання якої особливий вплив мав батько чи старший брат також може появляти поведінкові стратегії саме цих близьких юдей.

Зміна віку також може вказувати на самовідчуття людини під час труднощів (суттєве зменшення біологічного віку стосовно емоційного на картині також може свідчити про певний регрес, повернення до більш ранніх та незрілих способів реагування).

Традиційним інтерпретаціям піддаються ті частини тіла, яких не має на малюнку, напр.. вуха, очі, рот і т.д. – прояв специфічних захисних механізмів.

Функція одягу – формування захисту від «стихії». Надлишок речей вказує на потребу в додатковому захисті. Відсутність одягу – ігнорування чи відмова від певних стереотипів поведінки, емоційного реагування.

Атрибути дощу

Дощ – об’єктивна перешкода, небажаний вплив якої змушує людину закритися, сховатися. Характер зображення дощу пов’язаний із тим, як саме людина сприймає складну ситуацію: дрібні краплі – дрібна ситуація, тимчасові труднощі; важкі, зафарбовані краплі чи лінії – складна, постійно діюча ситуація.

Варто визначити з якого боку листа дощ «прийшов» (з правого чи з лівого) і яка частина фігури потрапляє під сильний вплив. Інтерпретується традиційно значенням правого та лівого боку листа.

Хмари – символ очікування неприємностей. Важливо звертати увагу на їх кількість, характер, щільність, розмір, розташування. В депресивному стані зображують важкі грозові хмари, що займають усю верхню поверхню листка.

Калюжі, бруд символічно відображають наслідки тривожної ситуації, ті переживання, які залишаються після «дощу». Також варто звернути увагу на спосіб зображення калюж (форму, глибину, бризки). Їх розташування відносно людської фігури також є важливою частиною для інтерпретації (попереду, позаду, збоку чи просто в ній).

Додаткові деталі

Всі додаткові деталі сприймаються як відображення потреби в додатковій опорі, підтримці, бажанні вийти з травмуючої ситуації шляхом переключення чи заміщаючи її іншою діяльністю.

Більш детальна тлумачення деталей ґрунтується на символічному значенні представлених образів.

Напр., блискавка може символізувати початок нового циклу в розвитку і драматичних змін в житті людини. Веселка часто виникає після грози. Після неї завжди з’являється сонце, символізує мрію про нереалізовану потребу в ідеальності (або ж символ пережитого і позитивно інтегрованого досвіду).

Парасоля – символ психологічного захисту від неприємностей. Існує трактування щодо значення частин парасолі: верхня частина – материнські впливи; ручка – вплив батька. На мал.. непропорційно велика парасоля може свідчити про надмір опіки з боку одного з батьків і вирішення ними всіх проблем клієнта. Все це можна висловити клієнту як припущення і лише після обговорення, спостереження за його реакціями робити висновки.

Розмір і розташування парасолі свідчать про інтенсивність дії психологічних механізмів захисту. Для дітей відсутність на малюнку парасолі може також свідчити про заперечення чи нівелювання підтримкою з боку батьків у складній ситуації.

Використання кольору

Інтерпретація традиційна щодо загального значення кольорів. Важливо, що саме говорить клієнт, коли описує характеристику того чи іншого кольору.

За ілюстрації велика вдячність чудовим молодим людям, які навчаються у

8-му класі. Проведення цієї методики співпало у часі із врученням табелів з оцінками за перше півріччя 2015/16 н.р. Так не планувалося, але так сталося))) Отже, маємо прекрасний матеріал, який саме про проживання труднощів. Ще раз Вам дякую! (роботи надали лише ті, хто був не проти їх публікації, то ж процедуру дотримано).

Інструкція була дотримана не повністю (йдеться про стандартні листки А4), але хто працював у школі розуміє чому. Якщо оцінювати як групову методику, то таки бачимо індивідуальні особливості кожного малюнку і те, на якому папері він виконаний в даному випадку не завада.

Інформаційний каркас - газета "Психолог" №1, січень 2015 ст.43-45, уточнення, дані з досвіду та переклад основних частин з російської - мої.

Декларація самоцінності

Текст, який варто повторювати собі в моменти зневіри, зневаженої самоцінності, меланхолійного настрою і просто тоді, коли призабули хто Ви і які Ви.

ДЕКЛАРАЦІЯ МОЄЇ САМОЦІННОСТІ 

(за Вірджинією Сатир)

Я - це Я.

В усьому світі немає нікого точнісінько такого, як Я.

Є люди чимось схожі на мене, але точно такого, як Я, немає.

Мені належить усе, що є в мені:
- моє тіло і його дії;
- моя свідомість та її думки і плани;
- мої очі та всі образи, які вони можуть бачити;
- мої почуття, якими б вони не були - тривога, напруження, любов, роздратування, радість;
- мій рот і всі слова, які він вимовляє (ввічливі, ласкаві або грубі, правильні чи хибні);
- мій голос;
- усі мої дії, звернені до інших людей чи до самого себе;
- мої фантазії, мої мрії, мої надії та мої страхи;
- мої перемоги й досягнення, всі мої поразки й помилки.

Усе це належить мені. І тому Я можу близько познайомитися з собою. Я можу полюбити себе і подружитися з собою. І Я можу зробити так, щоб усе в мені допомагало мені.

Я знаю, що дещо в мені не подобається мені,і що є в мені щось таке, чого Я не знаю. Але оскільки Я люблю себе і дружу з собою, Я можу обережно й терпляче відкривати в собі джерела того, що тривожить мене, дізнаватися все більше і більше про себе.

Усе, що Я бачу й відчуваю, Усе, що Я кажу, і що Я роблю, про що Я думаю та як Я почуваюся зараз, - це моє, яке досить чітко дозволяє мені зрозуміти, де Я і хто Я у цю мить.

Коли Я вдивляюся у своє минуле, дивлюся на те, що бачила та відчувала, Що Я говорила і що Я робила , як Я думала і як Я почувалася, Я відчуваю, що мене це не повністю влаштовує. Я можу відмовитися від того, що здається невідповідним, або, навпаки, зберегти те, що здається дуже потрібним мені, а також відкрити, віднайти щось нове у самій собі.

Я можу бачити, чути, відчувати і певним чином почуватися, думати, говорити й діяти.
Я маю все, щоб бути близькою з іншими людьми, щоб бути продуктивною, вносити змістовність і лад у світ речей та людей довкола мене. Я належу собі, і саме тому...

Я МОЖУ БУДУВАТИ СЕБЕ.

Я - це Я, і Я - це чудово!!!

Діагностичне інтерв'ю (за Ненсі Мак-Вільямс)

Приклад діагностичного інтерв'ю 

(збір інформації перед початком тривалої психокорекційної роботи)

З досвіду: весь обсяг запропонованої інформації зібрати за одну годину вступного сеансу практично неможливо. Це аж ніяк не говорить про те, що щось йде не так. Варто врахувати, що клієнт часто відповідає не повно, не бачить взаємозв'язків, не розуміє потреби в такого роду інформації. А ще опір. Саме через останнє рекомендують проводити структуроване інтерв'ю, поки психотерапевтичний зв'язок між спеціалістом і клієнтом не сформований і останній сприймає директивний підхід, не реагує через сором чи інші складні почуття. У свою чергу з боку психолога чи психотерапевта можлива зупинка на тих чи інших місцях розповіді клієнта, що також суттєво впливає на час збору даних. Сюди також варто віднести професійні навички спеціаліста та ситуативні реакції.

Загалом схема опорна і ємна, тому й ефективна.

Демографічні дані

Ім'я, вік, стать, етнічна і расова приналежність, релігійна спрямованість, у яких відносинах перебуває на даний момент (варіації на тему шлюбу чи відносин з партнером), батьки, освітній рівень, робота, наявний попередній досвід психотерапії чи звертань до психолога, хто спрямував до психолога цього разу.

Проблеми на даний момент і їх стан

Основні труднощі і розуміння клієнтом їх причин, історія цих проблем, які способи розв'язання вже були використані, чому саме зараз звернувся до психолога.

Особиста історія

Де народився, виріс, кількість дітей в сім'ї і місце клієнта серед них, основні зміни місця проживання. Батьки і сиблінги: отримати об'єктивні дані (чи живі, якщо ні, причини і час смерті; вік, здоров'я, професії) і суб'єктивні дані (особистість, природа відносин з клієнтом). Психологічні проблеми в сім'ї (діагностована психопатологія та інші умови, наприклад, алкоголізм чи наркоманія).

Немовлячий вік та дитинство
Чи хотіли батьки клієнта його народження, умови в сім'ї на момент народження, щось особливе чи критичне в періоди розвитку, деякі ранні проблеми (їжа, туалет, мова, рухова активність, ніктурія (скарги на нічне прокидання з метою сечевипускання), страшні сни, засипання, обгризання нігтів і т.д.), ранні спогади, сімейні історії або болючі жарти щодо клієнта.

Латентний період
Проблеми сепарації, соціальні проблеми, проблеми з навчанням, поведінкою, жорстокість щодо тварин, хвороби, переїзди або сімейні стреси в цей час, сексуальний або фізичний аб'юз.

Адолесцентний період (згідно психоаналітичної теорії це назва періоду, який зазвичай позначають як пубертат, підлітковий)

Вік, коли розпочалося статеве дозрівання, фізичні проблеми, що пов'язані із зрілістю, сімейна підготовка до сексуальності, перший сексуальний досвід, мастурбаційні фантазії, шкільний досвід, успішність і соціалізація, самодеструктивні патерни (порушення харчування, використання ліків, сумніви в сексуальності, ризикові ексцеси, суїцидальні імпульси, асоціальні патерни); хвороби, втрати, переїзди, сімейні стреси в цей період.

Доросле життя

Де і ким працює; стосунки в яких перебуває; адекватність теперішніх інтимних відносин; ставлення до дітей; хобі, таланти, задоволення чи гордість собою у тих чи інших справах.

Процесуальні уявлення (ментальний статус)

Загальне враження від клієнта, стан афектів, настрій, якість мовлення. здатність аналізувати реальність, рівень інтелекту, адекватність пам'яті, оцінка надійності інформації. Дослідження можливостей подальшого розвитку зон ймовірних проблем, наприклад, при депресії - можливість суїциду.

Сновидіння. Чи запам'ятовує їх? Чи є такі, що повторюються? Особливо яскраві чи нещодавні?

Чи приймає ліки? Інші речовини, напр. алкоголь?

На завершення

Запитайте клієнта про наявність іншої важливої інформації стосовно якої питань не було.

Висновки

Основні теми даного моменту, зони фіксації і конфліктів, основні захисти, несвідомі фантазії, бажання і страхи; центральні ідентифікації, контрідентифікації; непрогорьовані, неоплакані втрати; цілісність "Я" і самооцінка.

Оскільки дана схема використовується у психоаналітичному напрямку можливі певні остороги до користування нею з боку спеціалістів інших напрямків. Проте її безсумнівна цінність у глибині та детальності отриманої інформації. Маючи найбільш повну картину життя клієнта більш вірогідною є ймовірність надання адекватної допомоги та постановка реалістичнішого прогнозу.

5 фільмів для перегляду з дітьми

Зараз у мережі часто пропонують до перегляду фільми, які входять до різних топових категорій: за касовістю зборів показу; за кількостями переглядів; за жанрами, за смислами, які розкривають і т.д. У нас також є такий перелік, правда цілком інтуїтивний, заснований виключно на емоціях та враженнях після перегляду.
Колись читала дослідження, що серед слов'ян візуалів значно більше ніж аудіалів чи кінестетиків. Не знаю, на скільки це відповідає дійсності, але точно те, на що ми дивимося теж нас формує. Ось кілька фільмів зі змістом (окрім прямої їхньої розважальної функції). Психологічні уроки точно отримаєте, якщо процес перегляду буде усвідомленим.

1. "Щоденник невдахи"

Історія про підлітка, якому не щастить. Шкільні перипетії, дружба, смішні ситуації на грані фолу  - все це про межу між страхом бути висміяним і бажанням отримати визнання та зайняти достойне місце серед однолітків.
Українською, на жаль, не знайшла, хоча переконана, що дивилися. Хто знайде, киньте посилання в коментарі, будь ласка.
фільм знятий за книгою і знаючі люди говорять, що вона варта того, щоб її придбати для свого підлітка рецензія на книгу



2. "Земля після нашої ери"

Пригодницька історія виживання на планеті, що зазнала сильних змін. Єдине, що залишається сталим -  віра батьків у своїх дітей. Виявляється, кожен здатен на подвиги, якщо іншого вибору немає. Фільм цікавий для підлітків та ідеально підійде для "хлопчачого" перегляду з татом.
Глянути можна тут














3. "Чаклунка"

Хороший приклад казки, яка розкриває глибинну суть людських вчинків. Історія про фею та відьму в одній (кожній) жінці. Про втрату крил та сили, які їх повертають. Про щиру любов та відповідальність за вчинки. Про помсту і її невідворотний зворотній ефект. 
Дивилися з донькою 5 років. Але все індивідуально.
Посилання на фільм













4. "Бригада М" (або "Місія Дарвіна)

Веселий, драйвовий, захопливий сюжет про побудову ефективної команди. Чим не урок з тімбілдінгу? Всі закономірності працюють незалежно від того звірята це чи дитята, чи дорослі.
Довший час був улюбленим фільмом мого сина. І я розумію чому)))

Переглянути тут












5. "Дім: Побачення з планетою"

 

От тут я вагалася чи взагалі його вказувати. Боротьбу таки програли "Хатіко" , "Зубна фея" , "Попелюшка" та інші достойні фільми. Хтось скаже, що "Дім" засерйозний для дитячого перегляду, невчасний, важкий і можливо буде правий. Все залежить від дитини, котра дивитиметься і від дорослого, який буде поруч, щоб прокоментувати, пояснити, допомогти зрозуміти. Це фільм для майбутнього. А майбутнє формується саме сьогодні у головах наших дітей.
Якісна і болюча документалістика, яка вражає красою відзнятої картинки і глибоким змістом.
Кіно не розважальне, але для підлітків вчасне.
Дім: Побачення з планетою






Згодом викладу добірку мультфільмів. Перевага материнства у тому, що ти можеш дивитися те, на що в звичному робочому ритмі ні часу, ні бажання немає)))