Що є основним в роботі психолога? Що є відправною точкою для вдалої консультації чи довготривалої роботи?
Був період, коли здавалося, що ключ до досконалого процесу і справжнього контакту між спеціалістом та клієнтом - здатність до емпатії. Звісно, без цього нікуди, адже робота саме й зосереджена, в основному, на емоціях та переживаннях. Розуміння того, що ти бачиш; знання, що саме зараз переживає клієнт; вміння спрогнозувати чи бодай приблизно передбачити його реакцію на запитання чи відреагування значно полегшують роботу і є невід'ємною її частиною. Але лише частиною.
Емоції - це основа для контакту. Здатність їх розрізняти та проживати - основа процесу. Знайти і вивільнити, відчути знову, повернутися до їх початку, щоб по-іншому подивитися на ситуацію, дозволити їм відбутися у середині себе, прийняти та перетворити у новий досвід: усе це можна зробити й самому, та для цього потрібні роки, особливі вміння і реально сильне усвідомлення що і для чого робиш. З допомогою досвідченого психолога це все відбувається швидше і у більшій безпеці. І ось тут з'являється те, що, як мені здається на даний момент, є найважливішим і для клієнта і для спеціаліста - здатність витримувати напругу.
Варто зазначити, що клієнт і до моменту приходу в кабінет довгий час перебуває у стані підвищеної напруги і тоді, коли настає момент нестерпності, неможливості самому з цим справитися звертається по допомогу. Швидше навіть не за тим, щоб зрозуміти її природу, хоч й це звісно теж, а щоб розділити її з кимось. З тим, хто не налякається її обсягу, не стане запевняти, що з ним все гаразд і треба просто ще трохи потерпіти, з тим, хто не засудить і не скаже, що насправді все просто і легко. І ось тут криються певні небезпеки. Чи справді психолог завжди може витримати, розділити і прийняти напругу клієнта.
З практики є певні спостереження:
- психологи-рятівники зле витримують напругу клієнта і намагаються одразу з нею щось зробити: трансформувати, змінити, найгірший варіант - знецінити;
- коли у самого психолога є нестерпні відчуття напруги, нерозв'язані проблеми чи конфлікти. Іноді відбувається злиття з проблемою клієнта і напруга тоді не ділиться навпіл, а її стає у терапевтичному просторі вдвічі більше;
- переслідування швидкого результату. У психологічному консультуванні швидкий результат є не лише метою, а й великою спокусою. Шкода лише, що істотні зміни не люблять поспіху.
- коли емоції та почуття клієнта є глибокими і фіксованими, коли він до них повертається від сесії до сесії, а у психолога чи психотерапевта немає внутрішнього ресурсу, щоб розділити цю лавину болю.
Отож, варто дбати про себе, не забувати про власну терапію, інтервізійні зустрічі з колегами та супервізію.
А що ж відбувається з клієнтом? Здавалося б, він й так багато терпів, то невже доведеться й далі просто виявляти чудеса терплячості у кабінеті психолога? Часто я чую такий запит: "Навчіть мене розслаблятися. Покажіть якусь вправу, щоб стало легше". Звісно і це потрібно, особливо, що стосується вміння відчувати і керувати фізичним тілом, проте це робота лише на зняття симптому. Напруга ж ніде не подінеться без глибинного пропрацювання її природи. Тому, як на мене, для початку варто внести ясність у термінологію. Знову ж, то лише на мій погляд, терпіння - це процес схожий на зависання у стані страждання. Ось цитата із Вікіпедії:
ТЕРПІННЯ, -я, с. 1. Здатність стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. 2. Здатність довго й наполегливо робити що-небудь, займатися чимось. Набратися терпіння. 3. розм. Те саме, що страждання.
Поняття "витримувати" більш продуктивне. Знову цитата з того ж джерела: // Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.
Якщо звернутися до етимології слова "витримувати", то побачимо, що воно утворюється від слова "тримати". Може здатися, що терпіти і витримувати - синоніми, проте у другому випадку уже видно активну дію - здатність і можливість щось з цим зробити, вплинути, керувати. Хоча б пред'явити те, що це важко, боляче, іноді жахливо. Заявити про свої потреби та висловити претензії. Терпіння - це про слабкість і тупіковість, неможливість вплинути на ситуацію, а витримка - про силу і міць, рух, який є у кожного з нас.
Хороший, якісний терапевтичний процес якраз і покликаний на те, щоб пройшла заміна цих двох суміжних і дуже схожих понять із такими різними енергетичними полюсами. Без примусу і підказок, без спонукань та навчання, дуже природнім шляхом на якому психолог для клієнта є підтримкою та безпечним слухачем, що здатен зрозуміти і розділити біль.
Картинка із мережі.
Немає коментарів:
Дописати коментар